План для Пирогово

Протягом двох тижнів по ЗМІ прокотилася хвиля, що Музей народної архітектури і побуту, який ми зазвичай назвиваємо просто Пирогово, занепадає та руйнується. Без поглибленого аналізу ситуації пояснення були прості та всім зрозумілі - брак державних та меценатських коштів. Фонд, як основний донор Музею, не міг залишитися осторонь, оскільки за 2 роки підтримки Музею ми з"ясували основну річ - виключно фінансової підтримки для Музею замало. У четвер, 19 серпня, ми провели пресс-чат у Скайпі і розповіли про глибинні проблеми Музею та наші плани щодо подальшої співпраці. Нижче наводимо окремі витяги із тексту. Повну версію чату Ви знайдете на сайті фонду www.fdu.org.ua.

[14:06:34] Olesya Ostrovska-Lyuta: Отже, перше питання Наталії:
[14:06:48] Olesya Ostrovska-Lyuta: Які зараз плани щодо розвитку Музею в Пирогові?
[14:07:26] Olesya Ostrovska-Lyuta: Ми працюємо з Музеєм із 2008 року, і поступово протягом нашої співпраці трансформувався спосіб роботи.
[14:08:20] Olesya Ostrovska-Lyuta: Починали ми зі складання списку великих інфраструктурних робіт, оскільки і сам музей і Академія наук в особі Інституту ім. Рильського наполягали саме на будівельних роботах: електрика, водогін, дороги. Але протягом першого року стало очевидним, що музей не готовий до швидкого втілення великих будівельних проектів. Справа в тому, що за більш, ніж 10 років недофінансування, звичайно ж, не вдалося ні сформувати, ні утримати повноцінний технічний відділ, який міг би розробляти будівельну документацію, забезпечувати технічний нагляд за роботами і т.п.
[14:11:08] Olesya Ostrovska-Lyuta: Частково тому, Фонд брав на себе деякі технічні функції - наш технічний відділ, спеціально сформований для виконання будівельних робіт за всіма проектами Фонду (не лише напрям "Культурне надбання"), постійно надавав консультаційну підтримку Музею. Хід робіт переконав нас, а ми переконали Музей та академію наук, що набагато ефективніше працювати короткими невеликими і дуже конкретними проектами, спрямованими на реставрацію.
[14:13:19] Olesya Ostrovska-Lyuta: Нині ми плануємо відреставрувати максимальну кількість експонатів. Треба пам’ятати, що на нині Музей ще має "в запасі" 10 млн. грн., при тому, що середня вартість реставрації складає близько 250 тис. грн. Це значить, що зробити можна досить багато. Але залишається - все ж таки - питання, як, які відділи, якими силами, хто конкретно працюватиме над цими реставраційними проектами в музеї.
[14:15:32] Olesya Ostrovska-Lyuta: Треба розуміти, що структура музею дуже мало змінилася з радянських часів, і навіть частково було втрачено деякі навики чи спеціалістів. Зараз, скажімо, дуже нелегко знайти підрядників, готових працювати над реставрацією традиційної народної архітектури.
[14:17:01] Olesya Ostrovska-Lyuta: Дозволю собі процитувати колег із львівського скансену (мала з ними телефонну розмову, коли шукали різні пропозиції підрядників на реставраційні роботи): "У нас були дуже гарні майстри, але вони змушені були податися на роботи в Італію-Іспанію"
[14:17:36] Olesya Ostrovska-Lyuta: Тобто, навіть коли є гроші, не завжди легко їх швидко використати з максимальною користю. З цим ми зіткнулися в музеї у Пирогові.
[14:32:05] NatalyLytvynova: так, а тепер якщо можна, про План Лінди Норріс?
[14:32:13] Olesya Ostrovska-Lyuta: Так, звісно :)
[14:34:05] Olesya Ostrovska-Lyuta: Так от: на початку березня цього року ми ініціювали зустріч такої собі "опікунчої ради" нашого проекту в музеї у Пирогові. Зокрема, крім директора музею, присутні були академік Анна Скрипник і академік Мирослав Попович. Ми обговорювали подальшу стратегію проекту. Вже до того моменту було ясно, що нинішня структура музею, яка залишилася у спадок з радянських часів, не відповідає потребам нинішнього часу.
[14:35:57] Olesya Ostrovska-Lyuta: Тому під час тієї зустрічі прийняли рішення провести незалежний аналіз структури музею, її відповідності "світовим зразкам" (тобто, тому, як структуровані успішні іноземні музеї-сканени). Такий аналіз мали б провести фахівці, не залежні ні від Фонду, ні від музею, ні від Академії наук.
[14:37:14] Olesya Ostrovska-Lyuta: Саме тому ми звернулися до Фулбрайтівського стипендіата Лінди Норріс, яка власне робила дослідження українського музейництва. І вже на той момент мала чітку картину того, як працюють українські музеї, і за яких умов. Лінда також має величезний досвід музейної роботи в США.
[14:38:46] Olesya Ostrovska-Lyuta: Відповідно, Лінда запропонувала формат проекту: аналіз програмної, пам’яткоохоронної, адміністративної роботи музею. А відтак, розробка пропозиції стратегічного плану дій, який допоможе музею в Пирогові "допасуватися" до вимог нинішнього дня.
[14:39:08] Olesya Ostrovska-Lyuta: В липні цього року було проведено перші зустрічі, інтерв’ю, аналіз "на місці". На початку жовтня для детальної роботи приїде більша група фахівців. Ми надіємося в результаті отримати рекомендації, які дозволять покращити якість музею.
[14:40:21] Olesya Ostrovska-Lyuta: Як доводилося чути від іноземних музейників: або музей працює на своїх відвідувачів, або зникає. Ми б хотіли, щоб музей в Пирогові тільки розвивався. Відповідно, розвивав свої послуги для відвідувачів.
[14:41:18] Olesya Ostrovska-Lyuta: Наше завдання як Фонду - створити фундамент, на котрому музей зможе розвиватися далі й тоді, коли наш спільний проект закінчиться. Думаємо над тим, аби все ж таки імплементувати всі плани :)

Встреча со звездой

28 июля детишки из онкогематологического отделения г. Донецка встречали долгожданного гостя, защитника ФК «Шахтер» Развана Раца. Эту встречу они ждали с огромным нетерпением, тем более что это было не первое посещение онкогематологии футболистами. Несколько лет назад, благодаря пациенту отделения, малышу по фамилии Чайка, преданному болельщику «Шахтера», горняки уже навещали детей. Отныне такие встречи станут традицией - ведь они приносят маленьким пациентам радость и способствуют их скорейшему выздоровлению.
Правда, в этот раз не обошлось и без сюрпризов. За полчаса до начала мероприятия, когда уже все было готово и ребята из отделения с нетерпением ждали, когда же приедет их кумир, Мирча Луческу срочно сообщил о внеплановой тренировке… Наша встреча была под угрозой срыва, если бы не сотрудники Донбасс Арены, которые позвонили лично тренеру с огромной просьбой отпустить Развана к детям.
Разрешение получено! И вот, наконец, мы увидели радостные лица маленьких болельщиков «Шахтера», когда к ним в детскую комнату, не опоздав ни на минуту, вошел Разван, держа в руках четыре огромных пакета с подарками.
Общение было бурным, веселым и добрым. Время пролетело незаметно. Ребята с восхищением смотрели на своего кумира, задавали ему вопросы, старались просто посидеть рядом с ним, дотронуться до него…
Уходя из отделения, Разван заглянул в палату к малышу, который, к сожалению, не смог вместе с остальными быть на мероприятии, потому что находился под капельницей. Но какую безумную радость мы увидели в его глазах, когда футболист подошел к кроватке. Они сумели пообщаться, пожать друг другу руки, сфотографироваться вместе, тем самым, получив огромный заряд положительной энергии.
До глубины души Развана тронула картина, которую он увидел в тот день. Уезжая из отделения, футболист пообещал детям вернуться на следующий день с подарками от себя лично, которые ему заказали дети. Обещание было выполнено!
Это история со счастливым концом! И это всего лишь малая доля того, что мы можем сделать для выздоровления наших маленьких пациентов!