Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» оголошує запуск програми грантів для незалежних мистецьких проектів і³ [ідея – імпульс – інновація].

Отже, нарешті! Нарешті ми запускаємо програму грантів для митців та інших авторів незалежних проектів. Ми хотіли, щоб назва нашої програми відбивала те, як програма себе бачить. Тому назвали її і³ [ідея-імпульс-інновація]. Для нас програма – це певний імпульс, який – будучи наданий вартісній ідеї – призведе до інновації. Бо ж українській культурі вкрай потрібні новації. Звідси ця тричленна структура: ідея – імпульс – інновація. І звідси і³. Але це ще не все. Трійка стосується і типів грантів, які надаватимуться в рамках програми: гранти на створення мистецького/культурного продукту для інституцій, гранти на створення того-таки продукту для окремих митців, тобто, як ми це називаємо, індивідуальних авторів, і гранти на професійні подорожі. При чому, оці останні потрібні надзвичайно. Бо ж для того, щоб людина могла вільно працювати в царині культури, їй треба не лише мати фінансову підтримку. Їй треба їздити і дивитися. І їздити якнайчастіше. Програма і³ спрямована й на те, щоб стимулювати мобільність у культурному середовищі. Бо ж усі ми розуміємо, що культура давно втратила локальний вимір і є явищем міжнародним. Не вірте тим, хто каже, що митець має відгородитися від усього світу у власній майстерні :) Митець, режисер, актор, критик, куратор і письменник – всі вони повинні подорожувати і насичувати своє око.
А також вчитися і вчити інших. Отже, нарешті! Нарешті запускаємо програму і³, яка має стати реакцію на всі ці виклики.

Проект Алевтини Кахiдзе "Я запiзнююся на лiтак, на який запiзнитися неможливо"

Проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо» став викликом і випробуванням і для Алевтини, і для нас – вже на самому початку програми. По-перше, ми хотіли підтримати і наголосити цю метафору – відкритості й готовності реагувати на запотребування мистецького середовища. Хоча для нетренованого ока ці запотребування можуть виглядати – гмммм – дивно чи, принаймні, неочікувано. Але довгі роки роботи в царині культури навчили: як би дивно не виглядала річ на початку, вона може обернутися на вкрай потрібну, без якої абсолютно не можлива діяльність у цій сфері. Чого варті самі закупівлі соломи і очерету для Музею народного побуту в Пирогові (а це ще один наш проект).

Так от, Алевтині був потрібен власний літак – прийнамні так здавалося з першого погляду. Насправді, вона просила, аби власнийк літака нарисував землю з приватного борту. Звичайно ж, лист Кахідзе не можна було сприймати буквально.
Це було звернення до неможливого. І саме про це йшлося у її проекті для виставки «Безкрайня сфера» куратора Томаса Труммера (Siemens artprogram).

Йшлося про картинки, які б нарисував власник літака, як про таке, що не може сповнитися в реальності, є поза межами досяжності. І реакція з боку фонду – готовність надати Алевтині такий літак – суттєво звузила ці межі досяжного.

Йшлося про картинки, які б нарисував власник літака, як про таке, що не може сповнитися в реальності, є поза межами досяжності. І реакція з боку фонду – готовність надати Алевтині такий літак – суттєво звузила ці межі досяжного.Отже, Алевтина мусила це осмислити й перетворити знову на мистецтво, на проект. Таким був виклик для неї.
Для нас же викликом стала сама концептуальна складність проекту. З одного боку це прекрасна, витончена робота, варта втілення за будь-яких обставин. З іншого – своєрідна планка і рамка, яку ми, нібито, задаємо для інших проектів, котрі потенційно можуть бути підтримані програмою і³. А нам видається необхідним такої планки уникати. Ми хотіли б звести до найменшого значення наше втручання у процес генерування ідей з боку потенційних грантоотримувачів. Хочеться побачити різноманітні проекти і дуже хочеться їх підтримати.

Що ж, побачимо, якими будуть майбутні грантові пропозиції. І надіюся, що вони будуть подібні до проекту «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо» лише з точки зору тонкості й неочікуваності.